гарнір

1. Додаткова страва (овочі, крупа, макаронні вироби тощо), що подається до основної — м’ясної, рибної або іншої.

2. Прикраса, оздоба, орнамент у вигляді невеликого рослинного або геометричного мотиву на тканині, меблях, посуді тощо (застаріле).

Приклади вживання

Приклад 1:
Н а ч і н к а — святочна страва з кукурудзяної муки; приправа, гарнір до страви. На який ґатунок — у який спосіб, через що.
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: іменник (однина) |