1. Перебувати у гармонії, відповідності з чим-небудь; узгоджуватися, поєднуватися, утворюючи єдине ціле.
2. Муз. Складати, виконувати музичні твори у гармонічному поєднанні звуків; акомпанувати.
гармоніювати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Істина деталів повинна була гармоніювати з істиною цілого. Того дня Ірця зустріла Комаху з хитрою й задерикуватою посмішкою: — А я знаю щось!
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”
Частина мови: дієслово () |