гармонь

1. Розмовна назва гармоніки — ручного музичного інструмента з мехами та клавішами або кнопками для створення звуку.

2. Переносно: про щось дуже гарне, приємне, що викликає захоплення (застосовується переважно в однобічних конструкціях типу “от так гармонь!”).

Приклади вживання

Приклад 1:
Обридли відьомскі шабаші фікцій і ця конфіскація душ під гармонь. І хочеться часом в двадцятому віці забитись в печеру і няньчить вогонь.
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”

Частина мови: іменник (однина) |