Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “гаркати” — утворення гортанних, хрипких звуків, часто при кашлі або відхаркуванні.
2. (у лінгвістиці) Особливе вимовляння звуків, що характеризується гортанним, надмірно твердим або напруженим звучанням, зокрема приголосних.
Приклад 1:
Мав він ядучо-одеколонне прізвище Шипр, зловживав діоптріями, а замість очікуваного гаркавлення приголомшував займенниками та іншими цікавими мені лексичними кунштюками. Ми сиділи з ним на колоді під південним вікном Прохаськової хати, пахкали на двох ароматичну люльку, й історія про фісташки виникла без найменшого зв’язку як із попередньою, так і з наступною темами.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”