гардівничий

1. Військовий чин у козацьких формуваннях, який відповідав за охорону та безпеку гетьмана або іншого старшинського уряду, а також за несення вартової служби при штабі.

2. У сучасному вжитку — член або бієць спеціального підрозділу охорони, почесної варти, особистої охорони високопосадовців (наприклад, Гардівничий дивізіон Національної гвардії України).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |