гарчання

1. Дія за значенням дієслова «гарчати»; низькі, глухі, переривчасті звуки, що їх видають собаки, інші хижі тварини або людина в стані роздратування, люті.

2. Переносно: різке, сердите, недоброзичливе висловлювання; бурчання, нарікання.

3. Переносно: приглушений, низький і грізний звук, що нагадує гарчання тварини (наприклад, роботи механізму, грому).

Приклади:

Приклад 1:
Звідкілясь чути ніби приглушені грюкоти, несамовиті злобні вигуки і… розпачливе гарчання? Здається, гарчання.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”