1. У традиційній індійській архітектурі, зокрема в храмовому будівництві, — священна внутрішня частина храму, найважливіше приміщення (святилище), де встановлено головне божество (мурті); серцевина храму, що символізує священну печеру або лоно Всесвіту.
2. У ширшому архітектурному значенні — центральна, часто найвища частина храму (вежа-шикхара в північно-індійському стилі або вімана в південно-індійському), що вінчає і охоплює внутрішнє святилище.