гарантія

Значення

1. (Юриспруденція) –

   Письмова або усна зобов’язальна заява, підтвердження, що дає певні права, забезпечує виконання чого-небудь або підтверджує якість, справність чогось.

2. (Юриспруденція) –

   У цивільному праві: зобов’язання, за яким одна особа (гарант) відповідає перед кредитором іншої особи (боржника) за виконання останнім його зобов’язання повністю або в частині.

3. (Юриспруденція) –

   У міжнародному праві: міжнародний договір або одностороння заява держави, що зобов’язується забезпечити дотримання певних умов або статусу.

4. (Лінгвістика) –

   Переносно: умова, обставина, що сприяє, забезпечує здійснення, успіх чого-небудь.

Правопис та відмінювання