Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестлива форма від іменника “гапка” у значенні голка для вишивання, зазвичай з великим вушком.
2. Розмовна назва металевого стрижня з вушком для шиття або вишивання; голка.
3. Переносно про щось дуже тонке, гострокінцеве або схоже на голку (наприклад, “гапки соснової хвої”).
4. Діалектне позначення комахи, яка колється (наприклад, оса, джміль).
5. У ботаніці: народна назва окремих видів рослин з колючими листками або стеблами, зокрема, будяку, чортополоху, татарника.
Приклад 1:
О, дивіться, іде і Гапка Казиленкова. Чого це її чорт несе?» — невдоволено гукнула дівчина, ідучи з дійницею в хату.
— Осьмачка Тодось, “Старший боярин”
Приклад 2:
КIТ У ЧОБОТЯХ I Отже, про глухе слово: Гапка — глухо, ми її не Гапка, а товариш Жучок.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
Та подивилась на неї й тихо сказала: — Iдiть, бабусю… Ви не вiрите… а може, я не вiрю… Гапка: — Що з тобою, дитятко? Але хутко вийшла й попрямувала до вокзалу.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”