гамба

1. (муз.) Старовинний струнний смичковий інструмент, попередник сучасної віолончелі, що мав шість-сім струн і характерний опуклий корпус; гамба також називають родину інструментів різного розміру (басова гамба, дискантова гамба тощо).

2. (ірон. або жарт.) Про довгі, незграбні ноги людини.

Приклади вживання

Приклад 1:
Гямба, гамба — пащека, рот («пий та й запри собі гамбу»; «таку маєш гямбу нехарапутну»). Ґазда, ґаздиня — хазяїн, господар (-ка).
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: іменник (однина) |