1. (діал.) Те саме, що галунька — зменшливо-пестлива форма до “галунь” (вид оздоблювальної стрічки, тасьми).
2. (діал.) Невелика гілочка, пагін, лоза, особливо вербова.
галунка
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
із зірчастої миски випав місяць, викупаний у воскові — недописана галунка. Анна Пристоянна вмовляла велике наполохане серце: линувдбо за пір’їнами слідів чортовус бісів прудивус.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”
Частина мови: іменник (однина) |