галька

1. Округлі або овальні невеликі камінці, обкатані водою, що утворюються в річках, морях та на узбережжях.

2. Роздрібнений будівельний матеріал у вигляді таких камінчиків, що використовується в будівництві та ландшафтному дизайні.

Приклади:

Приклад 1:
– гук­ну­ла Галька на йо­го.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Виведена на віленській сцені “Галька” виглядала дещо инакше, як сьогодні. Була це дводієва опера, Антосева партія була баритоно- ва, а прегарну думку “Як ялиця в верховині” (“Szumią jodły”) спі- вали у темпі мазурка.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”

Приклад 3:
Серед її особливо помітних ролей – Рогніда (“Ярополк” К. У стияновича), Рута (“Олег” того ж автора), Галька (“Галька з Острогу” О. Ого- новського), Чора (“Довбуш” Федьковича), Софія (“Хто винен” Кар- пенка-Kaрoгo), Наймичка (однойменна п’єса того ж автора), Кате- рина (“Не судилось” М. Старицького), Наталя (“Лимерівна” Панаса Мирного), Олена (“Глитай” М. Кропивницького), Маруся (“Павло Полуботок” О. Барвінського), Oдарка (“Дай серцю волю, заведе в неволю” М. Кропивницького) й багато інших. У річницю народин делегація філії “Союзу Українок” в Коло- миї, вшановуючи ювілярку, висловила їй найкращі побажання, а найближ чим часом українські театри урочисто відзначать це свято.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”