1. Гучний, тривожний шум, гомін, зчинений групою людей; метушня, суєта.
2. Перен. Загальне обговорення, розмови, хвилювання навколо якоїсь події чи особи; розголос, шум.
3. Заст. Крик, вигук; гучна вимога, протест.
галас
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Веймір — галас, вигук; ой лишенько. В е л е б н а — шановна, поважна.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
I регіт, і вигуки, і скоромні вигадки, і дзенькіт склянок, і цокіт ножів — все змішалось у галас безладний та дикий. — На моє здання, — провадив польний гетьман, запиваючи свою мову ковтками старого венгерського, — не слід нам затримуватися тут повними силами ради якоїсь там жмені ошарпа-них гультіпак — і негоже, і мети нема, та й часу жаль: Беллона страх вередлива і за марнування часу помстить жорстоко.
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”
Приклад 3:
Якось само собою перевелась на селi п’яна парубоча сваволя, бiйки та нiчний галас. Тi, що недавно робили бешкет, тепер втяглись в роботу, у гуртове читання.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |