Древослів

Словник Української Мови

гаківниця

[ɦɑkiʋnɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:Г

Значення

  1. (Історія) –

    Старовинна ручна вогнепальна зброя з гаковим виступом на дулі для закріплення на стіні або іншій опорі під час стрільби, що використовувалася в Європі у XV–XVI століттях.

  2. (Історія) –

    Рідкісна назва для аркебузи або іншої ранньої рушниці.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. гаківниця, р. гаківниці, д. гаківниці, з. гаківницю, о. гаківницею, м. гаківниці, к. гаківнице

Більше записів