Словник Української Мови
Буква
1. Отруйна змія родини гадюкових (Viperidae), що має потовщену трикутну голову, вертикальні зіниці та короткий хвіст; поширена в Європі та Азії, зокрема в Україні мешкає звичайна гадюка (Vipera berus).
2. Переносно — зла, підступна, вороже налаштована жінка (зазвичай літня).
Приклад 1:
— Бо твоя жінка таки гадюка, вибачайте в цім слові, батюшко. Твою жінку тільки посадить в клітку та показувати за гроші, як звірюку, на ярмарках.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Приклад 2:
Гадюка вкусить, та й сама тiка, а ти сичиш i в вiчi лiзеш, кусаєш i знов сичиш.
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”
Приклад 3:
Яка-небудь шина, що блищала з трави, мов плазуюча гадюка, або чавунне колесо, до половини загрузле в землю, викликали перед його очi картину шумливого життя фабрики, i вiн бачив себе коло вагонеток з цукром або бiля апарату. Тодi вiн брав тринадцять карбованцiв на мiсяць!..
— Самчук Улас, “Марія”