гадючка

1. Зменшувально-пестлива форма до слова “гадюка”: невелика змія родини гадюкових, отруйна.

2. Розм. про злу, підступну, образливу жінку або дівчину.

3. Бот. Народна назва отруйної рослини з родини жовтецевих (лат. *Delphinium*), відомої також як живокіст, рогаті волошки, сокирки.

Приклади:

Приклад 1:
Срібний серпанок на Мавці звився угору, мов блискуча гадючка, чорні коси розмаялись і змішалися з вогнистими кучерями Перелесника. Годі!..
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
Срiбний серпанок на Мавцi звився угору, мов блискуча гадючка, чорнi коси розмаялись i змiшалися з вогнистими кучерями Перелесника. Годi!.. ой годi!.. П е р е л е с н и к В щирiй загодi не зупиняйся, кохана, й на мить! Щастя – то зрада, будь тому рада, – тим воно й гарне, що вiчно летить! Танець робиться шаленим. Звиймося! Злиймося! Вихром завиймося! Жиймо!
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 3:
Пiдняв руками поли, картуз насунув, батiг в’ється за ним по землi, наче гадючка, i лиша за собою кривулькою слiд.
— Самчук Улас, “Марія”