гачок

1. Невеликий вигнутий або загнутий металевий стрижень, загострений на кінці або маючий форму клина, призначений для чіпляння, підвішування, зачіпки або лову риби.

2. Елемент одягу у вигляді невеликого вигнутого стрижня з застібкою або без неї, що служить для застібання, підвішування чи з’єднання частин (наприклад, гачок на сукні, гачок для панчіх).

3. У спортивних вправах на перекладині або брусах — технічний прийом, кінець руху, коли тіло згинається у тазостегнових суглобах, нагадуючи форму гачка.

4. У друкарстві та графіці — декоративний елемент, завіток у вигляді вигнутої лінії, що використовується в орнаментах, буквицях або шрифтах.

5. У музиці — знак (𝅘𝅥𝅮), що ставиться зправа від нотного штиля для позначення короткого, відірваного виконання звуків (стаккато).

6. У лінгвістиці — діакритичний знак у вигляді невеликого гачка під або над літерою в деяких мовах (наприклад, у польській мові — у буквах ą, ę).

7. У переносному значенні — хитрість, підступ, прихована перешкода або несподівана складність (наприклад, “у цій угоді є гачок”).

Приклади вживання

Приклад 1:
Разом із видихом плавно натиснути на гачок спуско­ вого механізму 8.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
Похмуро: — Так… Тодi Хая розвела руками: — А-я-я… Такий розумний, а теж попались на гачок… Ну й Яблучкiна! I ще про Яблучкiну, жiнку (чи як там?)
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”

Частина мови: іменник (однина) |