1. Гірська порода, що складається переважно з глинистих мінералів, має властивість розмокати у воді та ставати пластичною, в’язкою масою; застосовується у керамічному виробництві, будівництві тощо.
2. У ґрунтознавстві — щільний, важкий, водонепроникний прошарок ґрунту, що утворюється внаслідок накопичення глинистих частинок, які вимиваються з верхніх горизонтів; перешкоджає росту коренів та погіршує аерацію ґрунту.
3. У геології — сира, непросіяна гірська порода, що містить суміш глини, піску, щебеню та інших матеріалів.