Значення
- (Лінгвістика) –
Глаголиця — одна з двох найдавніших слов’янських абеток, створена, ймовірно, у IX столітті для запису старослов’янських текстів, яка характеризується складним, округлим накресленням букв.
- (Лінгвістика) –
Глаголиця — рукописний або друкований текст, написаний абеткою глаголицею.
- (Лінгвістика) –
Глаголиця — у переносному значенні: про щось дуже давнє, застаріле, малозрозуміле (наприклад, про почерк або спосіб викладу думок).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. глаголиця, р. глаголиці, д. глаголиці, з. глаголицю, о. глаголицею, м. глаголиці, к. глаголице