1. (геол.) Верхній структурний поверх складчастих гірських споруд, що характеризується відносною автономністю та специфічними формами дислокацій.
2. (заст., діал.) Високий, піднесений берег річки або моря, круча; обрив.
ґевал
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |