Значення
-
Рідкісне прізвище українського походження, що може мати різні етимологічні корені (наприклад, від слова “финя” — людина з витонченими, вибагливими звичками, або від діалектного “финити” — марнувати час).
-
У місцевих діалектах (зокрема, на Закарпатті) — можлива народна форма або зменшувально-пестлива форма від деяких чоловічих імен (наприклад, від Стефан).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. фині, р. финь, д. финям, з. финь, о. финями, м. финях, к. фині