ф’єф

1. Земельне володіння, що надавалося васалу його сюзереном (сеньйором) у середньовічній Західній Європі за умови несення військової служби та виконання інших повинностей; лен.

2. Умова або система надання та успадкування такого земельного володіння (феодальне право).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |