Значення
-
У лінгвістиці — слово, що виражає граматичне значення та синтаксичні зв’язки, але не має самостійного лексичного значення (наприклад, сполучник, прийменник, частка, вигук).
-
У логіці та семіотиці — знак або символ, який виконує певну функцію у системі, виступаючи оператором, зв’язкою або індикатором відношень між іншими елементами.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. функтив, р. функтива, д. функтивові, з. функтив, о. функтивом, м. функтиві, к. функтиве