1. У лінгвістиці — слово, що виражає граматичне значення та синтаксичні зв’язки, але не має самостійного лексичного значення (наприклад, сполучник, прийменник, частка, вигук).
2. У логіці та семіотиці — знак або символ, який виконує певну функцію у системі, виступаючи оператором, зв’язкою або індикатором відношень між іншими елементами.