Значення
-
Власна назва річки в Україні, лівої притоки Стиру, що протікає у Волинській області.
-
Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.
-
(діал.) Назва гриба печериці (шампіньйона) у деяких говірках.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. фук, р. фука, д. фукові, з. фук, о. фуком, м. фукові, к. фуку
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘фук’ є звуконаслідувальним утворенням, що імітує звук різкого видиху повітря, подібно до вигуку ‘фу’. Воно використовується для позначення крику, лайки чи докору, а також може означати ‘дмухати’, ‘дути’ або ‘віяти’. Існує ймовірність запозичення з німецької мови, де ‘pfuj’ виражає відразу. Споріднені слова в інших слов’янських мовах, як-от польське ‘fukac’ чи чеське ‘foukati’, також мають значення ‘лаяти’ або ‘віяти’. Таким чином, ‘фук’ — це вигук, що передає емоційний видих, і від нього утворені дієслова на кшталт ‘фукати’.