фронтування

[frontuʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:Ф

Значення

(військ.) Процес створення, формування та розгортання фронту (бойового порядку) військ або формувань для ведення бойових дій.
(політ.) Відкрите демонстративне виявлення своєї позиції, причетності до певної ідеї, політичної сили або громадського руху; публічне зайняття сторони в конфлікті або суспільному протистоянні.
(лінгв.) Позиційна характеристика звука мови, що визначається місцем утворення в передній частині ротової порожнини (напр., про голосний звук).

Граматичні форми:

н. фронтування, р. фронтування, д. фронтуванню, з. фронтування, о. фронтуванням, м. фронтуванні, к. фронтування