1. Художня течія в образотворчому мистецтві (переважно живопису та графіці) кінця XIX — початку XX століття, що прагнула до максимально точної, деталізованої передачі натури, наслідуючи технічні та композиційні прийоми фотографії.
2. У літературознавстві — творчий метод або стильова особливість, що полягає у надмірно ретельному, “протокольному” описі дійсності, подібному до фотографічного знімка, часто на шкоду художньому узагальненню та виразності.