формостійкість

1. Здатність матеріалу, деталі або конструкції зберігати свою первісну форму та геометричні розміри під дією зовнішніх сил (навантажень, температури тощо) або з часом.

2. У техніці та матеріалознавстві — властивість об’єкта чи речовини протистояти деформації, тобто зміні форми під впливом механічних, теплових або інших факторів.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |