фонограф

[fonoɦrɑf] Іменник

Буква:Ф

Значення

  1. Пристрій для механічного запису та відтворення звуку, що працює за принципом перетворення звукових коливань на борозенки на поверхні обертового циліндра або диска.

  2. Перший практичний прилад для запису та відтворення звуку, винайдений Томасом Едісоном у 1877 році, у якому звук записувався на фольгований циліндр.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. фонограф, р. фонографа, д. фонографові, з. фонограф, о. фонографом, м. фонографі, к. фонографе

Більше записів