1. (лінгв.) Один із двонадцятьох звуків, що становлять основу додекафонічної системи композиції, де кожен звук хроматичної гами розглядається як рівноправний елемент музичної структури.
2. (муз.) Конкретний, індивідуально визначений звук (висота тону) у рамках серійної техніки композиції, який підпорядковується суворим правилам використання впродовж музичного твору або його частини.