1. Наукова концепція або художня практика, що ґрунтується на вивченні, інтерпретації та творчому використанні фольклору (народної творчості) у професійній культурі — літературі, музиці, образотворчому мистецтві тощо.
2. Стилістична ознака або художній прийом у творі, що полягає у свідомому наслідуванні форм, образів, мотивів, мови та стилю народної творчості.
3. Явище в культурі, коли елементи фольклору (обряди, пісні, танці тощо) виходять за межі їхнього традиційного існування та функціонування, часто сценічно академізуються або стають предметом ідеологічного чи комерційного використання.