Значення
-
(муз.) Триголосна техніка композиції в західноєвропейській музиці XIV–XV ст., при якій два верхні голоси рухаються паралельними квартами над нижнім, що виконує основний мелодійний голос (cantus firmus).
-
(іст.) Назва одного з найстаріших музичних інструментів родини волинок, поширеного у Франції, що має характерний бурдонний бас.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. фобурдон, р. фобурдону, д. фобурдонові, з. фобурдон, о. фобурдоном, м. фобурдоні, к. фобурдоне