1. (муз.) Триголосна техніка композиції в західноєвропейській музиці XIV–XV ст., при якій два верхні голоси рухаються паралельними квартами над нижнім, що виконує основний мелодійний голос (cantus firmus).
2. (іст.) Назва одного з найстаріших музичних інструментів родини волинок, поширеного у Франції, що має характерний бурдонний бас.