1. Фізичний термін, що позначає різновид електронного шуму, який виникає в напівпровідникових приладах та інших матеріалах через випадкові флуктуації (коливання) електричного струму, зумовлені спонтанним захопленням та вивільненням носіїв заряду дефектами кристалічної ґратки; характеризується спектральною щільністю, обернено пропорційною частоті (1/f-шум).
2. У техніці та метрології — небажана низькочастотна складова шуму в електричних колах та вимірювальних приладах, що проявляється як випадкові коливання сигналу та погіршує точність вимірювань, особливо в діапазоні низьких частот.