1. (від англ. flaring) Технічний термін для позначення процесу контрольованого відкритого спалювання надлишкових горючих газів (наприклад, на нафтогазових родовищах, нафтопереробних заводах або хімічних виробництвах) на спеціальних високих факелах (факельних установках) з метою їх утилізації та запобігання викидам у атмосферу.
2. (від англ. flaring) У нафтогазовій промисловості — явище або технологічна операція супутнього газу, що виділяється при видобутку нафти, коли його неможливо або економічно недоцільно використовувати, транспортувати чи закачувати назад у пласт.
3. (від англ. flaring) У контексті безпеки — захисна система промислових об’єктів, призначена для аварійного спалювання легкозаймистих газів або парів, що скидаються з технологічних установок через клапани безпеки для запобігання вибухам.