флегій

1. У давньогрецькій міфології — цар племені лапітів, батько Іксиона та Корониди, який спалив храм Аполлона в Дельфах і за це був убитий стрілами бога та кинутий у Тартар, де зазнавав вічної кари.

2. У поетичній мові — символ богохульства, зухвалості та жахливої кари за неї.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |