1. Релігійний фанатик, який практикує самобичування (б’є себе батогом або бичем) як акт покаяння або для досягнення релігійного екстазу, особливо поширене серед деяких християнських течій у Середньовіччі.
2. Учасник релігійної громади або братства, що існувало в Європі в XIII–XV століттях, члени якого публічно бичували себе, проголошуючи необхідність покаяння.