1. Релігійний фанатик, який у середньовічній Європі публічно бичував себе або інших, щоб відбудувати гріхи та заслужити прощення Бога, особливо під час епідемій чи релігійних рухів.
2. Учасник релігійної громади або братства, що практикувало публічне самобичування як форму аскези та каяття (XIII–XV ст.).
3. Переносно: людина, яка схильна до крайніх форм самознущання, самокатування або надмірно суворого ставлення до себе.