Значення
-
Назва літери θ (тета) у кириличному алфавіті, яка використовувалася в давніх слов’янських текстах для позначення звука [θ] або [ф] і була виключена з українського правопису в 18 столітті.
-
Назва літери Ѳ (ѳита) у дореформеному російському алфавіті, скасованої орфографічною реформою 1917–1918 років.
-
У переносному значенні — застарілий, непотрібний елемент; щось, що вийшло з ужитку (за аналогією з літерою, що була скасована).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. фіта, р. фіта, д. фіта, з. фіта, о. фіта, м. фіта, к. фіта
Походження слова (Етимологія)
Слово «фіта» походить з латинської мови. Латинське fiscalis, що означає «казенний», пов’язане з fiscus — «державна скарбниця, кошик, каса». Це слово споріднене з грецьким підос, що означає «діжка, винна бочка». Таким чином, «фіта» має глибоке коріння, що сягає давніх уявлень про зберігання цінностей.