1. Назва літери θ (тета) у кириличному алфавіті, яка використовувалася в давніх слов’янських текстах для позначення звука [θ] або [ф] і була виключена з українського правопису в 18 столітті.
2. Назва літери Ѳ (ѳита) у дореформеному російському алфавіті, скасованої орфографічною реформою 1917–1918 років.
3. У переносному значенні — застарілий, непотрібний елемент; щось, що вийшло з ужитку (за аналогією з літерою, що була скасована).