Значення
-
(від італ. fіna — кінець) У спортивних змаганнях, особливо в тенісі, скейтбордингу та деяких інших видах: заключний, вирішальний етап змагань, фінальна гра або серія виступів для визначення переможця.
-
(від італ. fіna — кінець) У мистецтві, кінематографії: заключна частина твору, фінал; часто вживається в художній критиці та аналізі.
-
(від ісп. fіna) Рідкісне, переважно історичне, позначення тонкої, вишуканої тканини (наприклад, шовку) або виробу з неї.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. фіна, р. фіна, д. фіна, з. фіна, о. фіна, м. фіна, к. фіна
Походження слова (Етимологія)
Слово «фіна» в зоології означає личинку солітера (стрічкового хробака). Воно походить з німецької мови, де Fínne (у середньоверхньонімецькій — vinne або plinne) мало значення «плавець риби; прищ; глист». Це слово споріднене з голландським vin («плавець риби; прищ; вугор»), норвезьким finn(e) (у ботаніці — «мичка, Nardus L.»), шведським fena та фламандським vimme («колос»). В основі всіх цих значень лежить поняття «гострий наріст».