фіна

1. (від італ. fіna — кінець) У спортивних змаганнях, особливо в тенісі, скейтбордингу та деяких інших видах: заключний, вирішальний етап змагань, фінальна гра або серія виступів для визначення переможця.

2. (від італ. fіna — кінець) У мистецтві, кінематографії: заключна частина твору, фінал; часто вживається в художній критиці та аналізі.

3. (від ісп. fіna) Рідкісне, переважно історичне, позначення тонкої, вишуканої тканини (наприклад, шовку) або виробу з неї.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |