1. У давньогрецькій міфології — дочка афінського царя Пандіона, сестра Прокни, перетворена богами на соловейка після трагічних подій, пов’язаних із помстою її чоловікові Терею.
2. Поетичний символ або уособлення соловейка, нічного співу; часто вживається в ліричній поезії як високий, книжний синонім слова “соловейко”.