Значення
-
У давньогрецькій міфології — дочка афінського царя Пандіона, сестра Прокни, перетворена богами на соловейка після трагічних подій, пов’язаних із помстою її чоловікові Терею.
-
Поетичний символ або уособлення соловейка, нічного співу; часто вживається в ліричній поезії як високий, книжний синонім слова “соловейко”.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. філомела, р. філомели, д. філомелі, з. філомелу, о. філомелою, м. філомелі, к. філомело