Значення
-
Пристрій або деталь, призначені для закріплення, утримання чогось у певному положенні, стані або для запобігання зміщенню, руху.
-
У медицині — пристрій або матеріал (наприклад, шина, гіпс, пластина, кістковий цвях), що забезпечує нерухомість пошкодженої частини тіла (кістки, суглоба) з метою лікування.
-
У техніці — деталь механізму, що фіксує його частини в певному положенні (наприклад, фіксатор важеля, фіксатор двері).
-
У хімії та лабораторній практиці — речовина, що додається до розчину для стабілізації певних його властивостей (наприклад, концентрації іонів, pH) або для запобігання небажаним хімічним змінам.
-
У побуті — різновид застібки, затискача або кріплення для одягу, взуття, волосся тощо (наприклад, фіксатор для краватки, невидимка для зачіски).
Правопис та відмінювання
н. фіксатор, р. фіксатора, д. фіксаторові, з. фіксатор, о. фіксатором, м. фіксаторі, к. фіксаторе