Значення
-
(істор.) У середньовічній Європі — земельний наділ, що надавався сеньйором васалу в умовне, спадкове володіння за виконання певних служб (переважно військової).
-
(перен., книжн.) Символ феодальної системи, середньовічних суспільних відносин, заснованих на ієрархії та залежності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. феодул, р. феодула, д. феодулові, з. феодула, о. феодулом, м. феодулі, к. феодуле
Походження слова (Етимологія)
Ім’я Феодул походить від грецького імені Θεόδουλος (Теодулос), що означає ‘раб Божий’ або ‘слуга Бога’. Воно складається з двох грецьких коренів: θεός (бог) і δοῦλος (раб, слуга). Ім’я було поширене серед ранніх християн, оскільки відображало відданість Богові. В українській мові це ім’я з’явилося через церковнослов’янську традицію, де воно набуло форми Феодул.