фелонія

1. У середньовічній Західній Європі — земельне володіння, що надавалось васалу й передавалось у спадок за умови несення військової служби та виконання інших повинностей на користь сеньйора.

2. У сучасній англомовній правовій термінології (felony) — категорія особливо тяжких злочинів (на противагу менш тяжким — misdemeanor), таких як вбивство, пограбування, підпал тощо.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |