Значення
-
Жіноче особове ім’я грецького походження (від грец. Φαεινή — “сяюча”, “світла”), що вживається в українській мові.
-
Рідкісна народна форма жіночого імені Фаїна, що поширювалася переважно на Західній Україні.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. фаїна, р. фаїни, д. фаїні, з. фаїну, о. фаїною, м. фаїні, к. фаїно
Походження слова (Етимологія)
Фаїна — жіноче ім’я, зменшені форми — Фая, Фаїнка. В українських пам’ятках фіксується з 1627 року у формі Фаіна. Походить від грецького імені Фаїна (Φαεινή), яке пов’язане з грецьким словом φάος (фаос), що означає «світло, сяйво». Таким чином, ім’я Фаїна можна перекласти як «сяюча», «світла». Це ім’я поширене також у російській та білоруській мовах.