фашинник

1. (техн.) Місцевість, заросла фашиною — молодими гнучкими гілками, пруттям, хмизом, які використовуються для укріплення споруд, насипів, у фортифікації.

2. (техн.) Сукупність зв’язаних у пучки гілок, хмизу, товстих лозин (фашин), що використовуються як будівельний або укріплювальний матеріал.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |