1. (від лат. fama — чутка, слава) У Стародавньому Римі: персоніфікація та богиня народної слави, чутки, а також плітки.
2. (від лат. fama — чутка, репутація) У західноєвропейській літературі та культурі середньовіччя та пізніших епох: алегоричний образ, що втілює чутку, суспільну думку або славу, що поширюється світом; часто зображається як жінка з трубою.