Значення
-
У лінгвістиці — дієслово, що виражає причинно-наслідкове відношення, тобто дію, яка спричиняє, змушує або дозволяє об’єкт здійснити іншу дію або перейти в новий стан (наприклад: “вчити”, “готувати”, “ламати”).
-
У граматиці — каузативний дієслівний вид або конструкція, що вказує на те, що суб’єкт викликає або змушує відбутися дію, виражену іншим дієсловом.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. фактитив, р. фактитива, д. фактитивові, з. фактитив, о. фактитивом, м. фактитиві, к. фактитиве