1. (у математиці, зокрема в теорії множин та алгебрі) Система, що виникає в результаті розбиття певної структури (наприклад, множини, групи, кільця) на класи еквівалентності за певною конґруенцією або відношенням еквівалентності; фактор-множина, наділена відповідною структурою (наприклад, фактор-група, фактор-кільце).
2. (у системному аналізі, соціології) Сукупність взаємопов’язаних факторів, що розглядається як цілісна система, яка впливає на стан, розвиток або функціонування складного об’єкта, явища чи процесу.