Значення
-
(іст.) У середньовічній Європі — службова особа при суді, яка займалася виконанням різноманітних доручень, зокрема повідомленням сторін про судові рішення, викликом до суду, а також здійсненням арештів або конфіскацій на підставі судового наказу.
-
(перен., заст.) Особа, яка сліпо та ретельно виконує волю іншого, часто з натяком на дріб’язкову або формалістську службову ретельність; слухняний виконавець, прибічник.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. фаґівник, р. фаґівника, д. фаґівникові, з. фаґівника, о. фаґівником, м. фаґівникові, к. фаґівнику