Значення
-
Назва двадцять другої літери українського алфавіту, яка позначає глухий губно-зубний фрикативний звук [ф].
-
Умовне позначення чого-небудь невідомого або змінної величини (наприклад, у формулах, рівняннях).
-
У музиці: позначення ноти «фа» у системах, де ноти позначаються літерами; скорочене позначення динамічного відтінку «форте» (f — гучно).