ей

1. Назва шостого літера українського алфавіту (Е, е), що позначає голосний звук переднього ряду середнього підняття ненапруженої середи.

2. Назва звука [е] або [е̝], що позначається цією літерою.

Приклади:

Приклад 1:
Або ж я, дядьку… Ей, не вчись брехати, бо ще ти молодий! Язика шкода!
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
*╙ ╬z╙’зv!╖В╓Ж╓8┴сGjCРHтеb8╔щL` ╧z@rwvW║╫ЛЭXXэ¤┘ИыОчУ╧jш╔П№╜▄Мz